Подарунок
А за вами вже спостерігають?
Епізод перший
Над містом не буває ночі. Не буває темряви. Вулиці і проспекти заковані у сліпучий панцир ліхтарів і сітілайтів. Небо розцятковане яскравими крапками супутників та нічних аеротаксі, покреслене яскравими лініями кораблів, що злітають і приземляються в космопорті поблизу. «Вітаємо на Землі, колисці людства» — миготять величезні неонові літери над прозорою будівлею залу очікування.
«Наче хтось цього ще не знає», подумав Нолан, простуючи повз. Йому не подобалося яскраве світло: від нього боліли очі і паморочилося в голові, а на регенерацію нано-сітківки грошей не вистачало. Доводилося мінятися з напарником, виходити в нічну зміну в дата-центрі, щоб не ходити вулицями вдень, а за ніч платять менше, а тут ще це неонове миготіння, так останнє здоров’я посадиш, а на новий імплант не заробиш…
Зараз одні знов писатимуть йому, що все налагодиться, а інші — щоб припинив нити. Але ж він платить податки за свій сервер, тому має право! Хай всі читають і знають, як тяжко він працює! На внутрішньому екрані з’явилось заяскраве повідомлення: «Вашу текст-трансляцію опубліковано. Йде подальший збір даних». Нолан злегка хитнув головою, повідомлення зникло і на допотопному, ще ручному комунікаторі знов загорівся червоний індикатор «йде запис». Знов запаморочилось в голові. Ну треба ж міняти, цей зовсім зношений…
Епізод другий
«Наблизьте сітківку до сенс-панелі». «Надано повний доступ. Ганешка Шарма. Старший інженер із супервайзингу.»
Дехто з працівників дата-центру ще не пішов. На внутрішньому екрані йшла текст-трансляція їх планів на вечір, нагадувань оновити програмне забезпечення імплантів, прохань допомогти кількома «аппрувами», щоб дістатись додому на аеротаксі. «Нічого важливого по роботі» — доповів Ганешці текст-бот, і кліпнувши, вона згорнула трансляцію. Далі з підтримкою її соціального статусу впораються боти, розставивши кілька тисяч дьюті-лайків і додавши з півсотні коментарів до життєпису колег.
«Хоч раз витратила сотню аппрувів з користю», — подумала Ганешка. «Бажаєте опублікувати це повідомлення на сайті розробника BoostBot?», — вигулькнуло повідомлення перед очима. — «Не треба». — «Ваша думка важлива для розробників програмного забезпечення нано-імплантів». — «Ні». — «За угодою про користування ПЗ ви зобов’язались публікувати кожну думку про програмне забезпечення на сайті розробника, інакше послуга буде припинена» — «Давай вже, публікуй» — «Повідомлення опубліковано».
Велика голографічна панель м’яко засвітилась, як тільки дівчина наблизилась до неї. Тривимірна карта району, густо всіяна синіми крапками. Окремо голограма їх дата-центру, шість поверхів синіх цяток: дуже зручно, одразу видно, хто де і що робить. Он і вона сама, яскрава крапка на останньому поверсі. Ганешка відчула фантомне легке поколювання в шиї: здалося, що якщо накрити її руками, крапка раптово зникне.
Над панеллю миготіли зображення з дронів спостереження. Їх щосекунди моніторять її підлеглі, голограми кожного району дублюються закріпленому за ним супервайзеру на персональну панель. Жоден злочинець не втече з місця злочину. Не загубиться жодна дитина. Ніхто не зникне безвісти. «Абсолютна безпека», — обережно подумала Ганешка, вже знаючи, що опиниться у новинній розсилці за кілька хвилин. Слово «тотальна» тут підійшло б більше, та вона вже навчилась контролювати свої думки.
Епізод третій
«Відсутність візуального контакту супервайзера в секторі D21–08» — повідомлення з’явилось перед очима так раптово, що Ганешка здригнулася. Швидко викликала голограму потрібного району. Одна синя крапка рухалась порожньою вулицею. Нічого небезпечного, це тихий, спокійний сектор, всього один супервайзер… Чому він не бачить її? Надіслати запит. Жодної відповіді, секунду, дві… Як це можливо?
Ганешка озирнулась, і за кількома голографічними панелями помітила сутулого невиразного чоловіка. Той схилився над столом, і не звертаючи на екрани жодної уваги, сильно тер очі. Вона бачить його не вперше… Ноель, Норберт? «Нолан Герберт», — повідомила система. «Молодший інженер-супервайзер, останню текст-трансляцію закінчено 0 хвилин тому, 449 лайків, Ви відписали «все буде добре!»
Ганешка вже приготувалась відправити повідомлення із великими сумнівами в цьому, як синя крапка знову привернула її увагу. Пришвидшилась, повернула в один провулок, інший… Ще трохи — і вона вийде за межі району цього недоумка. Тільки вона, Ганешка Шарма, її бачить; захотілось подбати про цю синю цятку, відгородити її руками, захистити…
Ганешка наблизилась до панелі майже впритул. Зосередилась і згадала свою улюблену пісню: мотив залунав в її голові, затопив свідомість, відтіснив думки. Десь сбоку майнула іконка музичного фестивалю, фан-клубу, останніх новин про співака — інформаційне сміття, згорнути, не дивитись. Дихати глибше, постаратись не думати. Не думати!
Заплющити очі.
Вже виринаючи з музики, дозволяючи інформаційному потоку перед очима знову захопити її, Ганешка Шарма, старший інженер із супервайзингу, відчула до безликої синьої крапки на перетині секторів D21–08 і D21–09 невловиму для імпланта, проте відчутну заздрість.
Львів 2017 р.
